Це була перша зустріч новоствореної Ради старійшин Красносільської громади – структури, яка має стати голосом досвіду, носієм пам’яті й порадником для місцевої влади.
До зустрічі долучилися старости старостинських округів, голови ОСББ з села Іллічанка, активні мешканці старшого віку та команда ГО «Одеський інститут соціальних технологій». Люди прийшли не заради формальності – прийшли, бо відчували потребу бути почутими й корисними, відчували, що їм є що сказати, і що їхній досвід, їхні життєві історії та погляди можуть стати цінними орієнтирами у складний час.
Андрій Крупник, директор ОІСТ, тепло привітав учасників і підкреслив, що останні рішення
місцевої ради – про створення Ради старійшин, оновлення положення про Молодіжну раду та інші консультативно-дорадчі органи – є справжнім кроком до народовладдя. Вони дають мешканцям інструменти впливу, можливість бути залученими, творити майбутнє громади разом. Андрій Семенович підкреслив, що народовладдя – це не гасло, а процес, у якому кожен може і має знайти своє місце.
Говорили також і про Іллічанку, де на базі ОСББ зароджується ініціатива створення мікрорайонних та сільського органів самоорганізації населення. Ці ідеї вже підтримуються мешканцями, і на зустрічі звучало чимало пропозицій щодо того, як зробити цю систему дієвою, зручною для людей, яка б не дублювала існуючу, а навпаки – заповнювала прогалини, де владі потрібна допомога.
Анжеліка Чайка, аналітикиня ОІСТ поділилася результатами опитування старших мешканців
громади, яке проводилося напередодні створення Ради старійшин. Більшість з тих, хто взяли участь в опитуванні, підтримали створення Ради і вважають, що саме ця структура може допомогти посилити діалог із владою, передати знання, застереження, а часом – і просту людську турботу. З відповідей було видно: люди старшого віку часто почуваються самотніми, недооціненими, однак усе ще зберігають енергію і віру в те, що можуть бути корисними. Їхній досвід – це не просто пам’ять, це – ресурс.
Лариса Шегида, член команди ОІСТ та голова Південнівської міської ГО «Центр соціального партнерства» наголосила на важливості зафіксувати історію громади в документі, який стане частиною майбутнього Статуту – не як формальність, а як джерело ідентичності, точки об’єднання поколінь. Її слова про «право на голос пам’яті» викликали живий відгук у присутніх – багато хто згадував про те, як швидко змінюється життя, як важливо не втратити себе в цих змінах і не забути людей, хто вартий залишитися в історії громади.
Зворушливим був виступ ветерана афганської та російсько-української війн Валерія Головка,
відповідального за ветеранську політику в ОІСТ, який говорив про старших людей не лише як про носіїв досвіду, а як про опору у справі роботи з ветеранами. Він підкреслив: саме старійшини краще знають тих, хто поруч, відчувають їхній стан, можуть вчасно підтримати, порадити, дати знати владі, коли людині потрібна допомога.
Насамкінець команда ОІСТ отримала запит від Ради старійшин – допомогти знайти приклади ефективної роботи таких рад в інших громадах України. Бо в межах Одеської області Красносільська громада стала піонером, і це велика відповідальність. Але й велика надія.
Зустріч завершилася не просто на оптимістичній ноті – вона завершилася відчуттям спільності, взаємної підтримки і бажанням йти далі разом. Люди прощалися з усмішками, ділилися враженнями, пропонували свої ідеї. У той час, коли світ довкола здається надто крихким, такі моменти – це не просто робочі події. Це – прояв живого громадського духу.
Анжеліка Чайка, аналітикиня ОІСТ поділилася результатами опитування старших мешканців
громади, яке проводилося напередодні створення Ради старійшин. Більшість з тих, хто взяли участь в опитуванні, підтримали створення Ради і вважають, що саме ця структура може допомогти посилити діалог із владою, передати знання, застереження, а часом – і просту людську турботу. З відповідей було видно: люди старшого віку часто почуваються самотніми, недооціненими, однак усе ще зберігають енергію і віру в те, що можуть бути корисними. Їхній досвід – це не просто пам’ять, це – ресурс.
Лариса Шегида, член команди ОІСТ та голова Південнівської міської ГО «Центр соціального партнерства» наголосила на важливості зафіксувати історію громади в документі, який стане частиною майбутнього Статуту – не як формальність, а як джерело ідентичності, точки об’єднання поколінь. Її слова про «право на голос пам’яті» викликали живий відгук у присутніх – багато хто згадував про те, як швидко змінюється життя, як важливо не втратити себе в цих змінах і не забути людей, хто вартий залишитися в історії громади.
відповідального за ветеранську політику в ОІСТ, який говорив про старших людей не лише як про носіїв досвіду, а як про опору у справі роботи з ветеранами. Він підкреслив: саме старійшини краще знають тих, хто поруч, відчувають їхній стан, можуть вчасно підтримати, порадити, дати знати владі, коли людині потрібна допомога.
Насамкінець команда ОІСТ отримала запит від Ради старійшин – допомогти знайти приклади ефективної роботи таких рад в інших громадах України. Бо в межах Одеської області Красносільська громада стала піонером, і це велика відповідальність. Але й велика надія.
Зустріч завершилася не просто на оптимістичній ноті – вона завершилася відчуттям спільності, взаємної підтримки і бажанням йти далі разом. Люди прощалися з усмішками, ділилися враженнями, пропонували свої ідеї. У той час, коли світ довкола здається надто крихким, такі моменти – це не просто робочі події. Це – прояв живого громадського духу.
Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Впровадження інструментів народовладдя в практику місцевого самоврядування», який реалізує ГО «Одеський інститут соціальних технологій» за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».









Немає коментарів:
Дописати коментар