Декларативні рішення

Коли ми говоримо про народовладдя, то часто уявляємо собі ідеальну громаду, де всі активно беруть участь, влада чесна, а рішення приймаються колективно. На практиці ж — картина іноді виглядає як «громадські слухання без слухачів», бюджет участі, який розтягують на всі боки, і цифрова демократія, що зависає десь між Zoom і бюрократією.

Цей матеріал — спроба подивитися на місцеве самоврядування без рожевих окулярів. Ми розібрали, що з «правильних» рішень залишається лише на папері, а що реально працює в громадах навіть у складних умовах війни та відновлення. І головне — запропонували нові інструменти, які можуть перетворити формальну демократію на живу, дихаючу систему участі.

Бо демократія — це не раз на п’ять років поставити галочку у бюлетені. Це щоденна робота, іноді клопітка, але завжди — наша спільна. І як показує практика, коли громади беруть ініціативу у свої руки, вони здатні на дивовижні речі.

Демагогія реформ: декларативні рішення та
загальні гасла без конкретики

•        «Цифрова демократія (е-участь)». Наприклад, документ закликає запровадити онлайн-платформи для консультацій і електронне голосування. Звучить сучасно, але без деталізації (які саме сервіси, хто за них відповідає, як гарантувати безпеку голосувань).

•        «Громадські асамблеї». Ідея лотерейного відбору та тривалих дебатів («революційний підхід») – привабливий слоган, але як саме адаптувати його в громадах, хто навчатиме модерації, не уточнено.

•        «Громадський бюджет (бюджет участі)». Документ згадує механізм, де жителі самі голосують за проекти. Це гарна ідея, але скільки грошей виділяти, як проводити конкурси – лишені на рівні «легко адаптувати».

•        «Принципи прозорості та підзвітності». Загальні «відкриті бюджети», «кодекси поведінки», регулярні звіти влади – все це звучить правильно. Проте без чітких стандартів або контролю (хто перевіряє виконання коду, що робити з порушниками) перетворюється на декларацію намірів.

•        «Адаптація децентралізації до війни». Документ згадує оновлення концепції реформ з урахуванням військових викликів. Висока мета, але без конкретики: наприклад, як змінити механізм передачі повноважень чи допомогу громадам в прифронтових зонах не розкрито.

Організація ефективної діяльності консультативно-дорадчих органів у громадах (теоретичні й практичні аспекти)

Ефективна діяльність консультативно-дорадчих органів (КДО) у громадах має вирішальне значення для прозорості, залученості громадян та прийняття обґрунтованих рішень місцевою владою. На їхню ефективність впливає низка чинників.

Ось кілька віртуальних прикладів ефективної діяльності та чинників, які її можуть зумовити (умовна громада N):

Громадські Ради при виконавчих комітетах

Приклад ефективної діяльності:

•        Громадська рада активно залучена до розробки та моніторингу Місцевої програми розвитку малого та середнього підприємництва. Вона ініціювала проведення публічних слухань із підприємцями, що призвело до внесення змін до програми, які спростили процедури отримання місцевих грантів і зменшили адміністративне навантаження.

Чинники ефективності:

•        ✅ Чіткий регламент і повноваження: Рада має офіційно визначений мандат із конкретними правами (наприклад, подавати обов'язкові для розгляду пропозиції, брати участь у засіданнях виконкому).

•        ✅ Професійна експертиза членів: До складу ради входять кваліфіковані представники бізнес-асоціацій, економісти та юристи, що забезпечує високу якість пропозицій.

•        ✅ Регулярна та прозора комунікація: Систематичне оприлюднення протоколів засідань та результатів роботи, використання онлайн-платформ для збору пропозицій.

Від декларацій до дій: як оживити народовладдя в українських громадах

 Коли ми говоримо про народовладдя, то часто уявляємо собі ідеальну громаду, де всі активно беруть участь, влада чесна, а рішення приймаються колективно. Але на практиці? Картина часто виглядає як порожня зала на громадських слуханнях, бюджет участі, який "розтягують" на всі боки, чи цифрова демократія, що зависає між Zoom-ом та бюрократичними бар'єрами. Особливо в умовах післявоєнного відновлення, коли громади стикаються з реальними викликами: від браку ресурсів до низької довіри до влади.

Цей матеріал — не просто короткий аналіз, а практичний конспект для місцевих депутатів, керівників громад та активних громадян. Ми розглянули, чому багато реформ залишаються лише на папері, наводимо реальними прикладами успіху та пропонуємо оновлені інструменти, враховуючи зміни в законодавстві 2025 року. Бо демократія — це не галочка в бюлетені раз на п'ять років. Це щоденна робота, яка вимагає ініціативи від кожного. І як показує практика, коли громади беруть справу в свої руки, вони здатні на справжні перетворення.

Демагогія реформ: чому декларації не працюють без конкретики

Багато документів про реформи звучать ідеально, але без детальних планів перетворюються на порожні обіцянки. Ось ключові проблеми, які ми бачимо в українському місцевому самоврядуванні:

•        Цифрова демократія (е-участь). Ідея запровадити онлайн-платформи для консультацій і електронне голосування здається сучасною. Але без чітких інструкцій — які сервіси використовувати (наприклад, інтеграцію з "Дією"), хто відповідає за технічну підтримку та як забезпечити кібербезпеку — це залишається мрією. У 2025 році, з оновленою Концепцією реформування місцевого самоврядування , акцент на цифровізації, але без локальних бюджетів на впровадження нічого не зрушить.

•        Громадські асамблеї. Лотерейний відбір учасників і тривалі дебати — революційний підхід, але як адаптувати його в невеликих громадах? Без навчання модераторів і чітких правил (наприклад, хто фінансує зустрічі) це не працює.

•        Громадський бюджет (бюджет участі). Жителі голосують за проекти — гарна ідея, але без визначення відсотка бюджету (наприклад, 1-2%) і прозорих конкурсів це легко перетворюється на "дерибан". У багатьох громадах проекти зависають через брак коштів.

•        Прозорість та підзвітність. Відкриті бюджети, кодекси поведінки, регулярні звіти — все правильно. Але без незалежного контролю (наприклад, від громадських рад) і санкцій за порушення – це декларації.

•        Адаптація децентралізації до післявоєнних реалій. Оновлення концепції реформ з урахуванням викликів війни — висока мета. У 2025 році реформа триває, з фокусом на стійкість громад , але без конкретики щодо допомоги прифронтовим зонам (наприклад, додаткові гранти) прогрес повільний.

Ці проблеми не вигадані — вони базуються на аналізах експертів, як від Київської школи економіки (kse.ua) та порталу decentralization.ua.

Ілюзія впливу: що насправді заважає громадянам здійснювати народовладдя в місцевому самоврядуванні

 Давайте чесно: більшість інструментів "народовладдя" на місцях — мертві. Вони існують лише на папері, у звітах для міжнародних партнерів та у виступах чиновників. Громадські слухання? Формальність. Бюджет участі? Розпил. Е-петиції? Зручний спосіб "випустити пару".

Але не поспішайте розчаровуватись. Поки одні імітують, інші — роблять. Ми подивилися без рожевих окулярів на те, чому система дає збій і де ховаються справжні важелі впливу. Цей матеріал — не про те, як "має бути". Це про те, що реально працює в українських громадах тут і зараз, попри війну та кризу. І як до цього долучитися.

Основні типові помилки та обмежуючі фактори

Дефіцит довіри та прозорості

Однією з найбільш критичних проблем є дефіцит довіри між громадянами та місцевими органами влади. За даними дослідження благодійної організації Vox Ukraine, довіра до голів громад знизилася з 63% у 2023 році до 48%, а до місцевих рад — з 58% до 44%. Це прямо корелює з недостатнім рівнем прозорості та відкритості у прийнятті рішень.​

Основні причини дефіциту довіри включають:

•        Непрозорість процесів прийняття рішень: більшість громадян не мають доступу до інформації про те, як приймаються рішення, які впливають на їх спільноти​

•        Недостатня звітність: місцеві органи влади часто не публікують деталізовану інформацію про розподіл бюджету та результати своєї діяльності​

•        Корупційні ризики: за даними Національного антикорупційного бюро України, у 20% аудитованих місцевих органів влади виявлено порушення, особливо щодо видатків​

Шкільний громадський бюджет: як упровадити в закладі освіти?

Автор фото – освітня онлайн-платформа Зрозуміло!

Дати учням можливість самостійно вирішувати, чи потрібна їм нова спортивна зона, сучасна бібліотека або простір для творчості, дозволяє впровадження шкільного громадського бюджету (ШГБ). У процесі діти обговорюють ідеї, голосують і бачать, як їхні рішення втілюються в життя. Тож ШГБ — це не лише зручний цифровий інструмент молодіжної та дитячої участі, він також формує свідомих і впливових українців та українок.

Курси допоможуть зробити участь дітей і молоді в ухваленні рішень простою і зрозумілою для всіх учасників освітнього процесу.

Розібратися ґрунтовніше в нюансах ШГБ допоможуть три курси, які вже доступні на Освітній онлайн-платформі Зрозуміло!:

• Шкільний громадський бюджет для органів місцевого самоврядування навчає представників ОМС підтримувати ініціативи молоді та допомагати їх реалізовувати.
• Шкільний громадський бюджет для закладів освіти пояснює вчителям, як впроваджувати ШГБ у навчальний процес.
• Шкільний громадський бюджет для учнів та учениць вчить їх ініціювати зміни, голосувати та долучатися до розвитку школи.

Освітні курси містять короткі модулі, практичні завдання та приклади з життя українських шкіл і громад. Вони нададуть слухачам знання, інструменти та ідеї для наступного проєкту.

Усі курси безоплатні та доступні до перегляду в будь-який зручний час.

Джерело

Хто отримав реальні важелі впливу на місцеву владу за новим Законом 3703-IX

 Закон України № 3703-IX, відомий як "Про внесення змін до деяких законів України щодо народовладдя на рівні місцевого самоврядування", був прийнятий Верховною Радою України 9 травня 2024 року. Президент підписав його 6 січня 2025 року, а набув чинності закон 8 січня 2025 року (з деякими положеннями, що вступають у дію пізніше, наприклад, з 1 січня 2027 року). Документ базується на законопроекті № 7283 і спрямований на посилення механізмів безпосередньої участі громадян у вирішенні місцевих питань, особливо в умовах децентралізації та післявоєнного відновлення.

Цей закон є частиною ширшої реформи народовладдя в Україні, яка передбачає не лише декларативні норми, а й конкретні інструменти для активізації громад. Він враховує рекомендації Ради Європи та експертів, таких як Київська школа економіки, і адаптований до викликів воєнного стану (наприклад, деякі положення призупиняються в зонах бойових дій).

Мета закону

Основна мета — забезпечити права громадян України на безпосередню участь у місцевому самоврядуванні, підвищити прозорість, підзвітність і ефективність місцевих органів влади. Закон сприяє тому, щоб територіальні громади могли активно впливати на рішення, не обмежуючись виборами раз на п'ять років. Він вводить нові терміни, такі як "загальні збори жителів", "конференція жителів" та "житель" (включаючи внутрішньо переміщених осіб), і робить акцент на використанні цифрових технологій для участі.

Закон скасовує застарілу постанову Верховної Ради про загальні збори громадян (№ 3748-XII від 1994 року) і вимагає від місцевих рад оновити статути територіальних громад, щоб вони містили чіткі процедури участі.